19-річний українець з Ірпеня, який потрапив на обкладинку Time, прокоментував цю подію

Ця обкладинка маю свою історію:



19-річний хлопець з Рівненщини допоміг евакуюватися з Ірпеня молодій родині з дитиною. Зворушлива світлина розлетілась світом.

Молода мама, Юлія Щербакова, жила з 6-місячною донькою та чоловіком у місті Ірпінь. Переломним днем, як і для всіх українців, стало 24 лютого.

«Я прокинулась від гучного звуку над нашим будинком — щось пролетіло, — поділилася дівчина. — Одразу ж розбудила свого чоловіка Олега. Він почав читати новини, але нічого підозрілого на той момент не знайшов. Щойно ми трохи заспокоїлись і повернулись у ліжко, як почули вибух десь далеко. З цього моменту й назавжди наше життя ніколи не буде, як раніше. Ми хаотично збирали речі й не розуміли, що робити далі».

На щастя, з Ірпеня вдалось організувати евакуацію людей. Саме в цей момент було зроблене зворушливе фото, яке облетіло весь світ і потрапило на обкладинку журналу Time.

«Військовий взяв мою доньку і намагався її заспокоїти. А я говорила по телефону з чоловіком й махала йому руками, показуючи, куди бігти. Ми змушені були розлучитись й окремо переходити через зруйнований міст, — згадує Юлія. — Я пам’ятаю, що нас багато фотографували. Коли ми втекли з небезпечного місця, я просто забрала донечку, подякувала військовому й попросила зробити фото на пам’ять. Я абсолютно нічого не знала про нього та чи він живий взагалі. Нещодавно він сам написав мені в Інстаграм, запитав як ми, як Емма. Я зайшла до нього на сторінку, тому що обличчя здалось знайомим, і одразу впізнала. Була неймовірно рада, що він живий! Особисто побачитись з ним ще не вдалось, але впевнена, що все попереду».



Юлія з сім'єю зараз у Рівному. Добрі люди безкоштовно надали їм своє житло. Вони мають змогу пити чай та гуляти. За цікавим збігом обставин військовий, який врятував молоду сім'ю, теж з Рівненщини. Його звати Влад.

«Я — курсант. Навчаюсь у військовому інституті, служу в ЗСУ, — розповідає Влад. — 24 лютого ми прокинулись від слів: «Підйом, війна почалась». Все розвивалося настільки швидко, що вже 1 березня нас відправили на підсилення у населений пункт поблизу Ірпеня. Саме там і була зроблена світлина, яка потрапила на обкладинку. Коли мені розказали про це, я був у легкому шоці. Емоції, звичайно, позитивні. Дуже неочікувано для мене. Своєму народу хочу сказати, що ми сильна нація. Ми переможемо в цій війні! Слава Україні! Героям Слава!»