Звідки насправді взялося вято 8 березня?

Наше і старші покоління пам'ятають 8 березня, як свято весни. Чоловіки дарували жінкам тюльпани і бажали жіночого щастя. І все «завдяки» СРСР. Сьогодні цей день вважають святом лише 21% опитаних мешканців України. Про це йдеться в результатах опитування, проведеного 17-23 лютого Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС). Про що ж насправді цей день?

Дослідниця жіночого руху Марта Богачевська-Хом'як стверджує, що 8 березня потрапило в СРСР зокрема через pосiянку Інесу Арманд, яка була подругою Леніна і переконала його у необхідності «жіночого свята».

Після перемоги більшовиків це свято цікавило pадянську pосію і звідти просувалися всі імпульси. Ініціаторка цього свята, Клара Цеткін, увійшла в комуністичний інтернаціонал і була активним діячем в СРСР.

В українському суспільстві побутують суперечки щодо 8 березня: хтось досі святкує «день весни і краси», а хтось – День боротьби за права жінок, однак все більше людей говорять про радянське походження цього свята. Для деяких українців день 8 березня пов'язаний виключно з pосійським комунiзмом і тепер - вже з pосiйським шовiнiзмом.

А як щодо Європи та США?

У США свято було дуже обмежене і про нього майже ніхто не знав, окрім політичних радикалів, чиї цілі у 1960-х роках частково збігалися з намаганнями жінок добитися прав в Америці.

Історики додають, що особливий сентимент до 8 березня відчувається лише в країнах колишнього соцтабору, попри те, що ООН наголошує на правозахисному значенні цього дня. Північна Корея, pосiя, білорусь, Азербайджан, Вірменія, Ангола, Буркіна-Фасо, Гвінея-Бісау, Камбоджа, Конго, Лаос, Монголія, Непал, Уганда … зробили 8 березня вихідним днем. У США та країнах ЄС цей день здебільшого НЕ є вихідним, однак формат святкування залежить від країни.

ІСТОРІЯ ЗАРОДЖЕННЯ СВЯТА

Перші марші жінок, які виступали за рівні із чоловіками умови праці, траплялися ще в середині ХІХ століття і прокотилися від Лондона до Нью-Йорка. Брали участь у них переважно працівниці фабрик і заводів, а також суфражистки, чиєю головною метою тоді було вибороти для жінок усього світу виборче право.

Ключовою передумовою сучасного свята став мітинг 1908 року в Нью-Йорку: це був марш соціал-демократок, які вийшли на вулицю, щоб вибороти право голосу, а також скорочення робочого дня — з 16-го до 10-тигодинного та рівні з чоловіками умови праці. Вже за рік у Штатах з’явився свій національний Міжнародний жіночий день.

1910 року в Копенгагені відбулася Міжнародна соціалістична конференція, яка зіграла немалу роль в популяризації 8 березня. Саме тоді німецька соціалістка Клара Цеткін запропонувала колежанкам започаткувати 8 березня як Міжнародний жіночий день, аби у цей рік жінки по усьому світу могли вийти на вулиці та нагадати про необхідність виборювати власні права. Вже 1911 року Міжнародний жіночий день відзначали в багатьох країнах Європи, а 1917 року жінки дістали виборче право в Австралії, Новій Зеландії, Данії та Норвегії.

В історії Радянського союзу цей день був завжди пов'язаний з подіями Лютневої революції. Адже 23 лютого за старим стилем на вулиці тодішнього Петрограда вийшли жінки, які вимагали виборчого права, рівної оплати праці. До чого призвели ці мітинги, знає увесь світ. Але пропагандистська машина грубо викривила сенс цього дня, поступово звівши його до примітивного «свята жіночності», атрибутом якого стали листівки і тюльпани.

Правильне значення цьому дню у 1975 році надала ООН: вона запропонувала всім країнам вибрати будь-який день в році і зробити його Днем боротьби за права жінок. Ним і стало 8 березня. Ба більше, щороку ООН вибирає тему, якій присвячено 8 березня, — зазвичай, це саме те питання, яке в даний момент потребує особливої уваги.